Бо з ними – значно дешевше
Так, це абсолютно правда. Хоча лимонна кислота вперше була отримана саме з лимонного соку, сьогодні у промислових масштабах її роблять не з лимонів.
Виготовляти її з цитрусових у сучасних обсягах занадто дорого і неефективно — для задоволення світового попиту просто не вистачило б плантацій.
От як пише про це Юрій Пилипенко відомий експерт із Рівного:
Типово її рекламують так
Yurii Pylypenko
– Промислову лимонну кислоту з 1917 року добувають не з лимонів (це було б надто дорого), а за допомогою біосинтезу пліснявого грибка Aspergillus niger (чорна цвіль).
Грибок годують патокою, цукровими відходами чи меласою, а він у процесі життєдіяльності виділяє чистісіньку лимонну кислоту.
Дещо про “Чорний гриб” (по науковому “Aspergillus niger”). Посутньо то є цвіль
До речі, подібним чином – за допомогою грибків – створюється й елітний чай Шу Пуер.
Чай Шу Пуер рекламують так
Yurii Pylypenko
– Елітний Шу Пуер (Червоний/Чорний) продукт технології Wo Dou – штучного прискореного ферментування.
Головний шеф-кухар в цьому процесі саме наш знайомий Aspergillus niger разом із побратимом Aspergillus glaucus та деякими дріжджами.
Величезні купи свіжого чайного листя звалюють на підлогу у вологому приміщенні.
Листя рясно поливають водою і накривають щільною тканиною, створюючи ідеальний парник.
В купу запускають популяцію «нігерів».
Грибок починає активно поглинати: розщеплює жорсткі таніни та катехіни, які дають звичайному чаю гіркоту, виділяючи ферменти, що перетворюють їх на складні ароматичні сполуки, галову кислоту та вiтаміни.
Купа буквально горить/пріє за температури +50…60C під контролем мікологів упродовж кількох тижнів.
Фактично Ви п’єте екстракт настою чайного листя, повністю перевареного та глибоко переферментованого чорною грибковою пліснявою.
