“Діду, що ти робив, коли була війна?”: історія двічі добровольця з Рівного Дениса Цибульського

Денис Цибульський – зверху. Фото надав Денис Цибульський

За словами бійця, перше поранення й контузію він отримав на Соледарському напрямку:

"Надавали допомогу в окопі, був дуже сильний обстріл і маленька дистанція між противником і нами — близько 30 метрів. Ми могли докидувати гранати до них, а вони — до нас. Прилетіла граната в окоп й у мене було поранення руки".

Він поділився:

"Далі почався харківський контрнаступ. Там Ізюм, Борова, далі був Серебрянський ліс, поблизу Кремінної. Там так само була друга контузія, третя контузія. Попався хлопець із Рівненщини із Березного, який загинув у мене на руках. Було пряме попадання з танку під бліндаж і йому осколок потрапив між плитами бронежилета, просто в легені. Далі ми уже потрапили на Бахмутський напрямок у Сіверськодонецький канал".

Денис Цибульський з побратимами на фронті. Фото надав Денис Цибульський

Військовий розповів, що ніс побратима на спині:

"Противник не давав можливості евакуації, ми були під обстрілами, там дуже тяжко було. Після цього в мене була травма спини, в зв'язку з цією евакуацією, я потрапив до лікарні, у мене почало віднімати ноги".

Денис Цибульський – другий зліва. Фото надав Денис Цибульський

Денис Цибульський перевівся до місцевого ТЦК у лютому 2024 року:

"Передаєш свій бойовий досвід, який ти маєш. Завжди цікаво когось навчити, щоб йому це знадобилося в подальшій службі. Дай Боже, як кажуть, щоб не знадобилась у житті тактична медицина чи навички штурму окопів, але досвід за плечима не носиш".

Чоловік поділився, як прийняв рішення піти на фронт:

"Я сам собі ставив запитання: «А якщо у мене діти запитають: «Тату, що ти робив, коли була війна?» Що б я їм розповів? Що я у Рівному робив щось важливе? Я і моя молода команда робили щось важливе, але що — незрозуміло. А так, тримаючи на руках онука, якби мене він спитав: «Діду, що ти робив, коли була війна?», мені є що розповідати. Цю історію можна розповісти й увечері за столом. Довго-довго говорити. Звичайно, є моменти, які ти не будеш згадувати, про загиблих хлопців не розкажеш, бо це залишається з тобою на все життя".

Джерело

Новини Рівного