«Нарешті переїду туди, де в мене буде хоча б свій туалет», — каже рівнянка Антоніна Демчук, яка з 2006 року оббивала пороги чиновників у Рівному. Ходила до них як на роботу: зі стосами документів, рішеннями суду, часом — з плакатами. Ця невисока жінка запам’яталася багатьом перехожим під час своїх акцій протесту на майдані Незалежності, у міській раді на вул.Соборній та будівлі на Поштовій, де депутати збираються на сесії.
Минулого тижня вона чи не вперше прийшла до міськради не з обуренням, а зі словами подяки. Бо тепер зможе покращити свої житлові умови — переїжджає зі своєї старої маленької кімнати у гуртожитку на Відінській до мікрорайону «Північний». І хоча це не власна квартира, як мріяла пенсіонерка, а також кімната в колишньому гуртожитку, та все ж — краща.
Антоніна Демчук, рівнянка:
— Ви би бачили, в яких нелюдських умовах я прожила ці роки! Навіть туалету в моїй старій кімнатці ніколи не було, треба щоразу виносити своє відро кілька метрів до спільного туалету по коридору. А у моєму стані це дуже тяжко, ледь дихаю, ходжу з ціпком. Особливо важко стало, коли поламала ліву руку. Як я мучилася, словами не передати. Маю понад 40 років стажу, більшість з яких — у сфері ЖКГ, підірвала собі здоров’я, стала онкохворою, інвалідність першої групи… Питали, чому син не забере до себе? А куди він забере, якщо сам з дружиною і чотирма дітьми роками тулиться в орендованому житлі? Він і так постійно допомагає чим може. Та сам — без хати.
Просила весь час у влади лише одного: дайте мені нормальне житло, хіба я не заслужила його важкою працею за всі ці роки? Або дайте хоча б приватизувати ту кімнатку у гуртожитку, де суд дозволив мені бути довічно. Тому ходила до міської ради ще коли місто очолювали Володимир Хомко та Олександр Третяк і казала: доки не виконаєте рішення суду, буду тут сидіти! Була ж у мене комісія, яка підтвердила, що житлові умови непридатні для такої людини, як я. От і нинішньому очільнику Віктору Шакирзяну сказала: не відстану, а буду ходити і сидіти отут на сходах! Так ціле літо і весь вересень ходила. Дякую йому, що зглянувся — 9 січня надали мені інше житло, ще й виділили 20 тисяч гривень, щоб вистачило на облаштування. 23 січня мене уже зареєстрували за новою адресою. Раніше цього зробити не могли, бо через ворожу кібератаку держреєстри були закриті й не працювали.
Не дочекаюся, коли уже переїду і спокійно мешкатиму на Фабричній — це колишній гуртожиток льонокомбінату. На Відінській у мене кімната на третьому поверсі, важко навіть піднятися з моїм здоров’ям. А от на новому місці кімната на першому поверсі. Повірте, для мене це суттєво. Всередині кімнати так відгородили, що зробили туалет та умивальник. Шпалери поклеїли, поміняли люстру. Попросила, щоб іще бойлер поставили та облаштували поручні для туалету, ото дві єдині проблеми осталися. Тепер мені залишилося тільки субсидію туди оформити і прожити там п’ять років — і тоді зможу приватизувати ту кімнатку.
Олена РАКС.
