Майже щовихідних молодь Рівного збирається в очікуванні вже звичного для них виступу. Кавер-гурт «Чінь Чопа» складається з трьох музикантів – Артема Котюка, Владислава Макотери та Назара Антончука. Про загальну організацію гурту розповідає його генеральний директор Артем Котюк.
Що робить ваш гурт унікальним?
— Унікальність нашого гурту – це простота. Перш за все, ми не тільки учасники гурту, а й хороші друзі в житті. Саме тому атмосфера наших виступів завжди якась лірична, а це передає певний настрій. Кожен виступ – це спілкування з людьми, врахування інтересів слухачів з різними музичними смаками.
Що таке успіх для вашого гурту?
— Враховуючи те, що ще три роки тому я і подумати не міг, що буду співати та грати на гітарі в гурті, який сукупно у всіх соціальних мережах має понад 5000 підписників, то успіху ми вже досягли. У нас не було на меті розвиватися разом як гурту, ми створили його заради допомоги в закритті зборів для Збройних сил України. Зараз вже трішки змінилися цілі. Тепер за успіх ми будемо вважати створення авторської пісні.
Чи маєте улюблені місця для виступів? Чим вони особливі для вас?
— Наше улюблене місце – парк Лебединка. Чому? Тому що це місце, де ми заснувались як гурт, місце, де ми збирали найбільше людей. Місце, де кожен охочий міг нас послухати.
Що відчуваєте впродовж усього виступу?
— Коли я в потоці музики, то ніби потрапляю в якийсь свій внутрішній світ, забуваю про всі проблеми і стаю "вільним". Мені подобається кожен етап виступу: від початку, коли ми збираємо апаратуру, все підключаємо, готуємось, і до завершення, де я кожного разу "помираю" від тиску, адже на фоні співу він у мене завжди піднімається.
На вашу думку, музичне середовище, в якому перебуває людина, формує її особистість?
— Звичайно, музичне середовище може значно впливати на особистість, емоційний стан і навіть спосіб мислення людини. Це зумовлено тим, що музика має здатність викликати різноманітні емоції, стимулювати мислення, налаштовувати на певний настрій, а також бути інструментом самовираження та комунікації.
Якою ви бачите свою цільову авдиторію?
— Щодо цільової авдиторії – то від немовлят до бабусь із дідусями.
Які музичні виконавці є натхненням для вашого гурту? Чи транслюєте ви свої вподобання на авдиторію?
— Загалом, в нас немає якихось кумирів або щось типу того. Але Дзідзьо – легенда.
Чи ставите ви перед собою мету підвищити національну свідомість через пісні, які виконуєте зі сцени?
— Насамперед кавери – тому що це дає змогу залучати людей, адже їм цікавіше слухати те, що вони можуть підспівати. Національна свідомість -також один з факторів, адже наше гасло: "Слухайте українське".
Чи були якісь труднощі у формуванні взаємин між учасниками гурту “Чінь Чопа”?
— Труднощами є багато факторів. Перший – це те, що ми з Владом однолітки, а Назар молодший на рік, хоча здається, що це не дуже велика різниця, але відчувається масштабно.
Другий – кожен із нас студент, потрібно якось виживати в сучасному тяжкому світі… Потрібно заробляти якісь гроші, потрібно вчитися та ще й у різних містах, тобто багато буденно-побутових проблем.
Третій – зайнятість кожного з учасників гурту якимись іншими проєктами.
Насправді таких факторів багато. І є багато того, що на загал винести не можна, але, думаю, ті, що я назвав, є основними.
Яким чином дружба між учасниками впливає на якісне виконання?
— Дружба – це те, завдяки чому «Чінь Чопа» живе і рухається.
Валерія Антоненко, студентка Національного університету Острозька академія, факультет журналістики, 1 курс
