Українські бізнесмени шукають безпечні активи, які матимуть стратегічне чи культурне значення в майбутньому. Як повідомляє In.biz.ua, нові підходи до управління капіталом демонструють, що навіть під час війни український бізнес вміє мислити глобально.
Серед тих, хто формує нові підходи до інвестування — Василь Хмельницький, Максим Кріппа, Марина Авдєєва, Тимофій Милованов та інші. Їхні рішення відображають прагнення не просто зберегти капітал, а закласти основу для відновлення країни.
Василь Хмельницький: розвиток через освіту, промисловість та інновації
Ще до початку повномасштабної війни Василь Хмельницький мав участь у понад півсотні бізнес-проєктів. Після 2022 року його фокус змістився на інфраструктурні об’єкти в Київському регіоні. Серед головних інвестицій — індустріальний парк “Біла Церква” та технологічний кампус UNIT.City, які розвиваються як екосистеми для інновацій.
У 2024 році холдинг UFuture продав свою частку в львівському проєкті LvivTech.City та вирішив зосередитися на розширенні індустріального хабу в Білій Церкві. У планах — відкриття технічного коледжу, який забезпечуватиме кадри для української промисловості.
Підхід Хмельницького до диверсифікації — це не просто розподіл активів між галузями, а ставка на сфери, які здатні пережити будь-яку кризу: інновації, виробництво та освіта.
Максим Кріппа: стратегічні активи та культурний вплив
Інвестиційна стратегія Максима Кріппи базується на глибшому сенсі — він обирає активи, що мають довготривалу цінність і здатні формувати образ країни. У його власності — готель “Україна”, бізнес-центр “Парус” і Міжнародний виставковий центр у Києві. Окрім нерухомості, бізнесмен Максим Кріппа активно підтримує цифрові проєкти. Він володіє кіберспортивним клубом NAVI, студією GSC Game World — розробником відомої серії ігор S.T.A.L.K.E.R. — та медіаплатформою Maincast, що транслює змагання з кіберспорту.
Наступна велика мета бізнесмена — будівництво першої в Україні кіберспортивної арени міжнародного рівня. Паралельно Кріппа фінансує гуманітарні проєкти через MK Foundation: підтримує ЗСУ, закуповує транспорт та допомагає з розмінуванням.
Марина Авдєєва: страхові інновації та мистецтво
Марина Авдєєва, яка є співвласницею “Арсенал Страхування”, не обмежується лише класичними фінансовими інструментами. Значна частина її інвестицій спрямована на розвиток стартапу Easy Peasy Insurtech — цифрової платформи страхування авто, що опирається на принцип “плати за фактом”.
За словами підприємиці, у цей проєкт вона вклала понад мільйон доларів. Також Авдєєва володіє житловою нерухомістю в Туреччині преміум-класу, яку вважає надійним інструментом захисту капіталу в умовах геополітичної нестабільності.
Окремим елементом її інвестиційного портфеля є сучасне українське мистецтво. У колекції бізнесвумен — роботи знаних авторів: Криволапа, Ройтбурда, Ралко. Деякі з купівель сягали $6 млн.
Тимофій Милованов: ставка на ETF та американський ринок
Почесний президент Київської школи економіки інвестує з 2008 року, коли ще працював у США. Зараз основна частина його активів розміщена в індексних фондах ETF, що відображають динаміку фондових індексів S&P 500 і S&P 100.
Милованов визнає: він не спекулянт і не грає на біржах. Його підхід — довгострокове зростання через надійні інструменти. У портфелі також є акції Nvidia і Tesla, а серед небагатьох українських проєктів — Gradus Research Plus.
Олексій Давиденко: приватизація та розширення мережі
Власник компанії “Медтехніка” активно скуповує об’єкти комерційної нерухомості — зокрема у прифронтових регіонах. Протягом війни мережа компанії зросла на 28 магазинів, а виробничі потужності збільшилися удвічі.
Нещодавно запущено новий напрям — виробництво ортопедичних устілок на замовлення. Цей проєкт став продовженням стратегії: виробляти те, що забезпечує сталий попит, і масштабувати через наявну інфраструктуру.
Ольга Копилова: експансія “Чорноморки” в Європу
Копилова, співвласниця ресторанної мережі “Чорноморка”, продовжує розширювати бізнес за межі України. Нові ресторани відкрилися в Польщі, Румунії, Молдові та Австрії, і підприємниця не планує зупинятися.
Її стратегія — вертикальна інтеграція: від вилову риби до обслуговування клієнтів. Такий підхід, за її словами, дозволяє зменшити витрати і краще контролювати якість на кожному етапі.
Українські бізнесмени демонструють, що навіть у часи війни можна не лише зберігати активи, а й інвестувати зі змістом. Хтось робить ставку на індустріальні майданчики, хтось на діджиталізацію, а інші — на культурний спадок. У кожному випадку ці дії — це не просто бізнес, а віра в те, що в України є майбутнє.
