Чи не щодня наші невсипущі правоохоронці повідомляють про те, що вони знову запідозрили ще когось у «незаконному збагаченні». На доказ цього подаються цифри із багатьма нулями, розміри нерухомості, марки авто і всього іншого, що підозрюваний не міг купити на свою зарплатню. Це вже сприймається як прогноз погоди і нікого не збуджує. Скоріше навпаки — багато хто співчуває підозрюваному.
Чому так? Тому що часи змінилися. Тому що живемо ми тепер у суспільстві, подібного до якого ще не було в історії цивілізації. У людської цивілізації раніше як було? Було прийнято хизуватися власним багатством, аби невдахи заздрили. Так було завжди від часів єгипетських фараонів, а може, і ще раніше. Багата людина усі ці тисячоліття охоронялася владою. Тому що сама цією владою і була. Змінювалась влада — багатими ставали інші. Нікого не цікавило походження статків. Бо ці статки слід було спершу захистити від охочих відібрати їх силою. Все змінилося із настанням капіталізму, коли багатими стали всі. Я серйозно — пів століття тому будь-який американець, француз чи британець був заможніший за будь-кого із нас, маючи те, про що ми і мріяти не могли. Бо у нас цього просто не було. Бо у нас тоді було суспільство нового типу, в якому наявність багатих заперечувалася взагалі. І так було не на словах, а насправді! У шкільні роки я був знайомий з сином першого секретаря обкому і добре знав, які статки має перша людина області. Що вам сказати — бідний був той перший секретар і його родина. Це якщо міряти за нинішніми стандартами. Тоді це нікого не дивувало — ну квартира у нього на дві кімнати більша, ну водій його возить на службовій машині, ну харчі свіжі додому привозять… Коротше, світ тоді ділився на країни, де багатство дозволене, і країни, де багатство заборонене. Ми відносилися до другої категорії. Але це було давно. Ну то й що? За понад тридцять років ми так і не стали країною, де офіційно можна бути багатим. Грошей заробити у нас можна, але спокійно і відкрито їх витратити — зась. І немає значення, хто ти є — дрібний держслужбовець чи Ігор Коломойський. Бо кожної миті тебе можуть запідозрити у незаконному збагаченні. І матимуть рацію. Бо ж ти не сплатив податок після того, як продав сусідові за триста гривень стару шафу, яку збирався викинути! А значить, незаконно збагатився! І такі у нас всі — від водія маршрутки до голови Верховного суду. Ніхто із нас не може офіційно підтвердити всі свої статки. Значить, всі ми незаконно багаті. Скажете, що ворогам би таке багатство? Згоден. Але способу збагатитися законно нам влада якось не пропонує. Тому й співчуваємо ми тим, кого звинувачують у незаконному збагаченні. І тихо радіємо, що цього разу це не ми.
