Футболісти – народ специфічний. Судити про їхній інтелектуальний рівень не буду тому що серед гравців у футбол приблизно такий самий відсоток розумних і не дуже, нахабних і скромних, рішучих і нерішучих, здібних і безтолкових, дружніх і відлюдкуватих, щирих і не дуже, як і серед всіх інших спільнот. До того ж, футболісти мають добре грати у футбол, і це головне! Специфіка гравців у футбол в іншому – витрачаючи на тренування більшу частину свого часу з шкільних років вони позбавлені нормальних дитинства і юності. Весь час або на тренуваннях, або на матчах, або в дорозі оточені одними й тими самими людьми, які вирішують замість них усі питання аби хлопці думали лише про футбол. З цієї причини більшість із них досить довго залишаються великими дітьми, які дуже легко потрапляють під різні впливи і не завжди найкращі. Як і у всіх інших спільнотах футболісти поміж себе мають свої традиції, свої обряди, свої слова, за якими вони визначають своїх.
Нічого поганого в цьому нема – аби лише добре грали у футбол. І навіть скандали навколо окремих гравців не є чимось неприйнятним. Нормально – вони знаменитості! Нехай і серед не дуже великої аудиторії. Ніколи на це особливо не зважав. Аж поки не придивився до хлопців, більшість яких знаю ще з дуже юнацьких років. І побачив, що останнім часом їхня поведінка стала більш дорослою. Речі, які для них раніше не існували, стали для них важливими. Причина – війна, яка торкнулася кожного. У когось залишились родичі під окупацією, у когось на війні рідні та друзі, хтось побував під обстрілами… І взагалі, яким би ти не був роздовбаєм, відокремитися від того, що відбувається, тобі не вдасться. Тому, як мені здається, наші гравці у футбол зрозуміли які вони щасливі бо мають можливість жити у комфорті і грати у футбол за непогані гроші. Приблизно так, як були щасливі футболісти часів моєї юності, які були щасливі отримати квартиру, яку мені дадуть за двадцять років якщо взагалі дадуть, їздити за кордон, куди мені і всім іншим було зась, лише за те, що грають у футбол. Вони тоді ще не були такі розбещені шаленими контрактами та всіма іншими благами, які впали на голови футболістів нинішніх часів. Можете сказати, що я помиляюся, що видаю бажане за дійсне. Ваше право. Але я бачу очі наших футболістів коли вони співають гімн і мовчать під час хвилини мовчання. І ці очі підказують, що хлопці стали дорослими і залишаться такими завжди.
