Громада з глибоким сумом провела в останній земний шлях померлого військового Миколу Базилюка з села Моквин, що на Березнівщині.
Базилюк Микола Віталійович народився 22 червня 1976 року у селі Новорічиця колишнього Зарічненського району Рівненської області.
У 1993 році закінчив Новорічицьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. З 1994 по 1996 рік проходив строкову військову службу.
Так склалася доля, що зустрівши свою кохану дружину Ірину, домівкою для нього стало село Моквин.
З 1998 по 2002 рік працював на місцевій паперовій фабриці, згодом – на сезонних роботах. Займався будівництвом власного житлового будинку в селі Моквин.
Миколу мобілізували до лав ЗСУ у серпні 2023 року. Війна підірвала здоров’я Миколи Базилюка. 19 січня 2025 року, перебуваючи на військовій службі, підступна хвороба передчасно зупинила серце українського Захисника.
Церемонія прощання відбулася сьогодні – 24 січня 2025 року. Віддати останню шану померлому до сімейного будинку прийшли рідні, друзі, знайомі, представники Березнівської міської ради, військові, односельчани та усі, хто знав Миколу.
А запам’ятали його як надзвичайно доброго, працьовитого чоловіка, який любив понад усе своїх дочок та сина. У мирному житті наш Захисник захоплювався збиранням лісових дарів – ягід та грибів.
Проводжали Захисника живим коридором з усіма військовими почестями. Під траурні звуки духового оркестру, почесної варти та колони прапороносців похоронна процесія в жалобі тягнулася від сімейної оселі сільськими вулицями до Свято-Михайлівського храму села Моквин, де відбулася заупокійна служба за померлим.
Траурну колону з надзвичайною повагою та скорботою, віддаючи останню шану Захиснику, односельчани зустрічали навколішки.
Під виконання Державного Гімну України та військовий салют завершився земний шлях Миколи Віталійовича, якого поховали на кладовищі в селі Моквин.
У захисника залишилися мама Ніна Іванівна, дружина Ірина Миколаївна, дочки Сніжана, Карина та Рената, син Владислав, брати Сергій та Віктор, сестра Олена.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким померлого, розділяємо їхній біль та горе. Нехай світлий спомин про українського воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, земляків, побратимів.
