На місці клумби — амфітеатр, при входах — арки, а уздовж алеї — виставка скульптур. Хоча парк старий, але все ще перспективний і його можна зробити цікавим, — вважають учасники конкурсу архітекторів, який оголосило Рівне для того, щоб оновити цю локацію в центральній частині. Свої ідеї місту пропонували цілі колективи фахівців, і не лише місцеві, а й з інших регіонів. Перше місце вибороло тріо архітекторок з Чернівців: Валерія Мамут, Олександра Мамут-Лесь та Вікторія Гавриш. Саме їхній проєкт журі визнало найкращим. Втім, міська влада має свободу вибору, адже за умовами конкурсу, стала власницею усіх запропонованих проєктів. Тож може згодом вибрати для реалізації найкращі з ідей.
Микола Шолудько, член конкурсної комісії, заслужений архітектор України:
— В усіх 10 поданих проєктах були цікаві ідеї. З обранням першої «трійки» я згоден: знайдено оптимальні рішення для парку Шевченка, автори справилися із завданнями, які ставили управління архітектури, управління культури і туризму та дирекція парку. Необхідно прийняти якусь концептуальну стратегію, а потім рухатися далі. Адже парк ім. Шевченка — уже сформований, він має свою структуру, функціональні зони. Це пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення, в яку потрібно «вдихнути» нове життя, осучаснити та наситити якимось новими елементами. На мій погляд, це реально.
Я теж голосував за проєкт, який отримав перше місце. Там досить вдало вирішені окремі зони, як-от водний каскад, колишній танцмайданчик — «пательня», дитяча зона, господарська зона, привнесені різні цікаві елементи. Отой старий каскад, де колись внизу була «Дюймовочка», виконаний ще в радянському стилі, він уже морально та фізично застарілий. Авторам проєкту вдалося підібрати цікаві елементи, їхнє рішення каскаду сподобалося усім членам журі. Так само вони знайшли унікальне просторове рішення для колишнього танцмайданчика, який рівняни називали «пательнею». Там складний рельєф, тому пропонують невеликий амфітеатр, де є кругла авансцена і легкий парковий навіс. До речі, багато людей похилого віку звертаються до міської ради з проханням відновити той танцмайданчик, щоб мати можливість потанцювати, послухати музичні виступи, ще щось. Дитяча зона в багатьох проєктах теж цікава, були різні підходи. Звичайно, її треба наповнювати новими сучасними ігровими елементами. Дехто пропонував доповнення дитячої зони з боку вулиць Княгині Ольги та В’ячеслава Чорновола.
Був ще один цікавий проєкт, на якому ми загострювали увагу, але до трійки лідерів він так і не увійшов. Там оригінально спроєктована зона уздовж вулиці Чорновола. Колись давно там був парк дерев’яних скульптур від художньої школи, їх виконував ще покійний директор Мартиненко, проводили там й зимову виставку льодових скульптур. Моя особиста думка: у нас в Рівному немає, де проводити пленер скульптур, які відбуваються в інших обласних центрах, коли з’їжджаються учасники, а ті скульптури потім на деякий час залишаються у парку, де ними можуть милуватися усі охочі. От у тій зоні парку уздовж Чорновола це було би доречно.
Багато років тому у нашому парку також проводили виставки квітів, на тій локації, де колись стояв «супутник»: усі автори проєктів зійшлися на тому, що цю структуру залишать, тільки наситять іншими функціями. Також пропонували досить цікаві вирішення входів до парку у вигляді структурованих елементів, які повторюються у різній комбінації на основі модульних металевих конструкцій…
Загалом мене тішить, що об’єднуються і успішно працюють разом навіть архітектори з різних регіонів. Серед 10 учасників конкурсу були цілі групи по 5–7 людей. Зокрема, друге місце на конкурсі зайняла група авторів з Рівного, Києва, Дніпра.
Що характерно, міська рада одразу ставила умови, що всі проєкти є власністю громади після проведення конкурсу. Тож не буде такого, що обов’язково реалізовуватимуть саме той проєкт, що зайняв перше місце за кількістю голосів. А можуть брати цінні фрагменти з різних і створювати з них якийсь єдиний проєкт, щоб парк відповідав вимогам часу. Я згідний із цим. Адже в тих проєктах, які не зайняли призові місця, також були цікаві рішення, які можна брати за основу. Спершу для оновлення парку потрібна концепція, потім — розробка проєкту, розробка проєктно-кошторисної документації. А далі — уже реалізація.
Олена РАКС
