На 77 році пішла з життя на ходу, раптово, несподівано, сповнена енергії й гумору, творчих і господарських планів непересічна, всебічно обдарована людина, талановитий журналіст і керівник, поет і прозаїк, музикант і співак, столяр і тесляр, колега, друг і добрий сусід.
Про смерть Андрія Ситая повідомив у Фейсбуці його колега та сусід Євген В’юн.
– Сумно і боляче відчувати втрату того, з ким пройшов по життю майже півстоліття.
Андрій Григорович Ситай народився у селі Велике Вербче Сарненського району 1948 року. Ще зі школи почав писати у районну газету, яка залюбки друкувала дописи талановитого сільського кореспондента. Тож цілком закономірно далі шлях юнака проліг на факультет журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка.
У 1973 році випускник Андрій Ситай почав працювати на Рівненському обласному радіо, якому присвятив все своє творче життя і де пройшов шлях від кореспондента до генерального директора Рівненської обласної телерадіокомпанії.
Андрій Григорович був умілим керівником і талановитим організатором. Окрім щоденних творчих і господарських справ йому довелося взяти на себе нелегку ношу- організувати державне телевізійне мовлення в області. Завдання було виконане на відмінно. На початку 2005 року в області з’явився потужний і професійний телеканал, який мав велику аудиторію.
У 2004 році заслужений журналіст України Андрій Ситай перейшов на роботу у Національну радіокомпанію на посаду завідуючого кореспондентським бюро Західного регіону і через кілька років вийшов на пенсію.
На заслуженому відпочинку у Андрія Григоровича з новою силою розкрився талант літератора. Він написав багато поетичних і прозових творів,почав видавати книжки. Щойно підготував до друку ще одну. Не встиг видати.
Поховають Андрія Ситая у рідному Великому Вербчому, як він цього й хотів. Таланти й гордість села повертаються до своїх витоків на рідну землю.
