13 червня 2023 року 38-річний солдат Віталій Цибульський загинув під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку. Прощання із Героєм відбудеться завтра, 2 квітня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі “Нове”.
Наш Герой врешті-решт повернувся додому "на щиті". Після 9 страшних місяців незнання й очікування родина та усе Рівне вшанує загиблого Віталія Цибульського…
Віталій Цибульський народився 6 жовтня 1984 року в с. Орехово Приморського краю колишнього СРСР в сім’ї військовослужбовця та вихователя. У 1993 році разом із сім’єю переїхав до рідного краю батька – м. Рівне, яке і стало Батьківщиною Віталія. Навчався у загальноосвітніх школах № 11 та 26.
– Він любив природу та пізнавав світ і себе через неї. У юнацькі роки в цьому допомагала Рівненська екологічна школа Палацу дітей та молоді. Захоплювався музикою, грав у місцевих рок-гуртах та ударних установках, брав участь у багатьох Всеукраїнських фестивалях рок- музики, – розповідає мама Героя Галина.
З 2007 по 2018 рік Віталій жив та працював у Чеській республіці. Вирішальну роль в поверненні на Батьківщину та зміну його миролюбивого світогляду стало вторгнення росії в Україну у 2014 році.
У 2019 році Віталій вирішив закінчити почату ним у 2001 році вищу освіту та вступив до Національного університету "Острозька академія" на факультет "Громадське здоров’я". Але повномасштабне вторгнення росії в Україну завадило закінчити цей навчальний заклад та отримати омріяну професію.
– Коли тільки почали лунати перші вибухи, під час розмови з сином, сказала, що й не знаю, що далі робити. А він відповів коротко: “А я знаю.” І пішов до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Нікому нічого не сказав, просто пішов і став на облік. Якщо він прийняв рішення, то не відступав від нього. Так було і зі службою — хотів у ЗСУ, не зважаючи на те, що мав обмежену придатність до військової служби у військовий час за станом здоров’я, – продовжує мама.
У жовтні 2022 Віталій вдруге пішов до ТЦК, аби добровольцем вступити до лав ЗСУ. Його мобілізували, і вже за місяць підготовки він виконував бойові завдання на Луганському напрямку.
– Під час одного з таких завдань, у січні 2023 року, його поранило, мав множинні вогнепальні осколкові поранення, але це не стало на заваді до продовження боротьби. І одразу після лікування на початку березня 2023 Віталій повернувся до свого підрозділу. Завдяки знанням з Острозької академії та "болючій практиці", отриманій на полі бою, Віталік рятував життя та допомагав побратимам не тільки зброєю, – додає Галина.
