34-річний солдат Олександр Жовтянський загинув 19 березня, виконуючи бойове завдання на Донеччині… Прощання із Героєм відбудеться завтра, 23 березня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі “Нове”…
Олександр Жовтянський народився 13 червня 1989 року у Рівному. Закінчив Рівненський ліцей №19, а за тим вступив у Національний університет водного господарства.
– Проте Саша не захотів вчитися далі, тому покинув і розпочав працювати сам на себе. Займався ремонтом автівок, рихтуванням, фарбуванням. Разом із татом якось їздили на заробітки, тож він уміє все робити, що пов’язано із будівництвом та опоряджувальними роботами — руки золоті. А потім разом із другом взялися за мурування парканів з каменю. Цим і займався аж до початку великої війни, – розповідає мама Героя Ніна.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Олександр з перших днів долучився до підрозділів територіальної оборони. А наприкінці грудня 2022 був мобілізований до Збройних сил України.
– Саша був надзвичайно доброю людиною, любив донечку — 13-річну Іринку — нас батьків, своїх друзів. Він для інших міг віддати все, був щирим, щедрим, веселим. І завжди усміхався. Це йому, напевно, передалося від тата, адже він теж завжди усміхається. А ще любив рибалити, – каже мама Героя.
Олександр служив у десантно-штурмовій роті. Майже вісім місяців обороняв Мар’їнку, брав участь у запеклих боях за місто, на щастя, не отримав поранень — лише травму. Але завжди залишався оптимістом.
– Про жахи, які довелося побачити та пережити, він розповідав татові, друзям. Мене намагався вберегти, моє серце, адже знав, що я цього можу не витримати. Хоча не приховував, що було важко, що від міст майже нічого не залишилось. Говорив, що довелося втрачати побратимів, як це складно… Розповідав, що опановував різне озброєння, вчився, робив усе, що було потрібно… – продовжує мама.
Та на жаль, гірка звістка прийшла у родину…
