46-річний старший солдат Василь Кректун загинув 1 квітня під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку, а звістку про це родина отримала напередодні дня народження донечок. Прощання із Героєм відбудеться завтра, 9 квітня, о 10:00 на майдані Незалежності у Рівному. Поховають його на кладовищі “Нове”…
Василь Кректун народився 14 січня 1978 року у селі Дядьковичі Рівненського району. Навчався у Рівненському ліцеї №25 та Рівненському обласному науковому ліцеї. За тим здобув фах культуролога у Національному університеті “Острозька академія”. Працював у сфері торгівлі на керівних посадах в українських та закордонних компаніях.
– Василь часто сміявся, що сам не знає, за що його так всі люблять. Люди, які його знали, говорили, що він добрий, розумний, позитивний, завжди з посмішкою. Навіть побратими дали йому позивний «Санта». З ним було приємно працювати, спілкуватися. Мав особливе, притаманне лише йому почуття гумору. Вмів підтримувати гарні, щирі відносини з людьми впродовж довгих років, – розповідає дружина Героя Галина. – Був чудовим, люблячим сином, внуком, братом.
А ще Василь був надзвичайно чесним, з гострим відчуттям справедливості. Тому активно відстоював те, що вважав правильним — зокрема відвойовував перехід церкви від московського до Київського патріархату в рідному селі на початку 90-х років. Тож, коли ворог у лютому 2022 прийшов на українські землі, не міг лишитися осторонь.
– Іще під час строкової служби в армії Василь був зв’язківцем. Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, я знала, що він піде добровольцем. Адже хотів йти боронити нашу країну ще в 2014 році. Тоді я ледве вмовила залишитись, адже і двоє донечок були маленькі, і син тільки кілька місяців від народження. А цього разу він просто сказав: “Ти ж знаєш…” Так, я знала. 24 лютого Василь відвіз нас у село, а сам пішов до військкомату. Кілька днів був на блок-постах, допомагав, а вже на початку березня долучився до Національної гвардії України, – розповідає Галина.
Василь дуже любив історію, книги, читання. Спеціально придбав електронну книгу, куди завантажив багато літератури, аби читати, коли буде така можливість. Під час служби активно використовував свої зв’язки в торгівлі. І завдяки цьому люди дуже багато допомагали та закривали нагальні потреби.
Про реалії війни Василь рідним розповідати не хотів, щоб не хвилювалися.
– У нього все завжди було добре. У ті рідкі хвилини, коли приїжджав, намагався максимально насолодитися часом із нами — його сім’єю та родиною, забути про те, що потрібно знову розлучатись, – каже дружина Героя.
