Вісім з десяти народних депутатів України з Рівненщини проголосували за дозвіл для державної компанії «Енергоатом» розпочати переговори з Болгарією про закупівлю ядерних реакторів для Хмельницької АЕС. Щоб продовжити будівництво двох нових енергоблоків у Нетішині. Голосуванню передував шквал критики від активістів про те, що ці реактори російського виробництва, а під час війни потрібно орієнтуватися на сучасне європейське обладнання. Тому попередні спроби ухвалити цей проєкт успіху не мали.
Про добудову двох нових енергоблоків Хмельницької АЕС заговорили у квітні минулого року, коли Росія завдала нищівних ракетних ударів по тепловій генерації в Україні. Відомо, що третій енергоблок станції готовий на близько 75%, а готовність четвертого енергоблоку оцінюють у приблизно 30%. Якщо Україні вдасться реалізувати цей проект, то атомна електростанція у Нетішині стане найбільшою у Європі, а її загальна потужність становитиме понад 6000 МВт.
Кнопку «за» закупівлю реакторів та продовження розбудови станції натиснули депутати від «Слуги Народу» Дмитро Соломчук, Олександр Аліксійчук, Олександр Ковальчук, Олександр Салійчук, Сергій Литвиненко, «батьківщинівець» Сергій Євтушок, депутат фракції «За Майбутнє» Віктор М’ялик та позафракційний Роман Іванісов. Проти цього рішення були депутатка від «ЄС» Яна Зінкевич та нардепка від «Голосу» Соломія Бобровська.
Дмитро Соломчук, нардеп «Слуги Народу»
— За 30 років Україна вклала у будівництво двох нових енергоблоків Хмельницької АЕС мільярди доларів. Будівництво було заморожене, проте зараз уряд отримав можливість його завершити. Цей проєкт погоджений як з президентом України Володимиром Зеленським, так і з американською стороною, яка буде частково брати участь в забезпеченні енергоблоків спеціальним паливом.
Я прихильник того, що в Україні має розвиватися економіка. Однак економічний розвиток неможливий без електроенергії. Після втрати Запорізької АЕС, Каховської ГЕС та нищівних ударів по українських ТЕС у нашій мережі сформувався дефіцит. Нашій країні потрібні інвестори. Однак жоден іноземець не приїде сюди розвивати свій бізнес, якщо для його підприємства не вистачатиме електроенергії.
Уже зараз європейський бізнес починає потрохи заходити на український ринок. Для кожного серйозного підприємства потрібно від 1 до 5 МВт електроенергії. Але де нам зараз взяти додаткові потужності? Чомусь люди не аналізують, що у 2023 році Україна імпортувала з Європи електроенергії приблизно на 580 мільйонів євро. За це заплатив наш бюджет, щоб країна мала змогу хоч якось вижити. У 2024 році показники по купівлі електроенергії Україною за кордоном будуть ще вищими. Якщо Україні не вистачає власної електроенергії, а вона імпортується з Польщі, то й інвестори будуватимуть свої заводи у Польщі, а не у нас. Більше того, якщо тенденція із закупівлі електроенергії у Європі збережеться, то вартість імпорту може перевищити вартість обладнання, яке має бути куплене у Болгарії.
Щодо російського сліду, то це все інсинуації наших політичних конкурентів, які вирішили пропіарити себе на цій темі. Давайте проаналізуємо складові цього рішення. На Хмельницькій АЕС є уся інфраструктура для будівництва нових енергоблоків: охолоджуючі системи, фундаменти… Не вистачає лише обладнання. Якщо говорити про наші атомні електростанції, то зазвичай там встановлено радянське обладнання, яке колись виготовляли спільно українські та російські спеціалісти. Чув я думку, що на наші енергоблоки можна встановити американське обладнання. Однак це повна нісенітниця. Для цього потрібно на Хмельницькій АЕС усе розвалити та почати будувати заново. Вартість будівництва енергоблоку на обладнанні з США коштує 14–15 млрд доларів. У нашої країни під час війни немає таких грошей. За таких умов навіть собівартість електроенергії буде набагато вищою. Це одразу потягне за собою зростання ціни електроенергії для населення та бізнесу. Добре писати коментарі у соціальних мережах, проте потрібно хоч трішки розумітися в економіці. Обладнання для Хмельницької АЕС, про яке йдеться, буде придбано у Болгарії. Кошти на закупівлю цього обладнання ще будуть шукати у європейських партнерів.
Сергій Євтушок, нардеп «Батьківщини»:
— Усі інсинуації про купівлю обладнання у Росії — це брехня. Після нашого голосування «Енергоатом» тільки розпочне перемовини з болгарською стороною. Нагадаю, що Болгарія — це країна ЄС. Тому всі звинувачення про зраду просто смішні. Парламент Болгарії голосував за схожий дозвіл. Якщо ж повернутися до нашого голосування, то мова про виділення коштів навіть не йшла. Але нам потрібна дешева атомна енергія. Нові потужності будуть потрібні й під час війни, й після війни. Зараз розганяється багато зради, нібито, це обладнання має радянське походження. Якщо це навіть і так, то давайте згадаємо, що Україна скуповує по всьому світу радянські зразки озброєння, а наші українські воїни успішно ліквідовують окупантів. Можливо, ці зразки озброєння й застаріли, проте вони прекрасно виконують свою роботу. Схожа ситуація й з цим обладнанням.
Соломія Бобровська, депутатка фракції «Голос»:
— Я голосувала проти цього рішення з простих міркувань. По-перше, вважаю, що це велика фінансова афера. На мою думку, під час війни на виснаження з Росією витрачати майже мільярд євро на купівлю реакторів та їхнє встановлення — це така собі ідея. До того ж, у нас немає навіть технічної документації для цього обладнання. Вважають, що ці 2 ГВт енергії ми б могли отримати іншими способами. Щодо обладнання, то воно справді російське. Болгарія придбала його 16 років тому в «Росатому». Вона не встановлювала собі ці реактори. Вони фактично стояли у них на складі усі ці роки. Більше того, Болгарія виставила нам за них ціну в 600 мільйонів євро. Це та сама ціна, за яку вони 16 років тому купували реактори у «Росатому». Іншими словами, наші чиновники навіть не торгувалися, а одразу погодилися купити обладнання за такі кошти. І це виглядає як мінімум дивно, що ми маємо платити такі гроші за по факту старі речі. Якщо зібрати усю цю історію, то вона схожа на велику фінансову аферу. Тепер суспільству потрібно буде слідкувати, якщо за три роки енергоблоки не добудують, то постане питання, куди пішли наші гроші. Впевнена, Україна мала б вкладати такі колосальні кошти у наш військово-промисловий комплекс. Адже він має реальні перспективи. Однак у нас чомусь займаються такими сумнівними історіями з купівлею реакторів, виготовлених у Росії.
Богдан СЛОНЕЦЬ.
