Затримали Михайла Олійника ще 2016 року на парковці перед Рівненською облрадою. При собі він мав коробку з-під взуття, набиту грішми, які отримав від рівнянина Ігоря Новосельського. Слідство стверджувало, що сільський голова Зорі вимагав пів мільйона гривень в обмін на підготовку документів, потрібних для прийняття рішення про виділення йому у власність 10 земельних ділянок загальною площею 1,5 гектара.
Одразу після затримання Олійника помістили до СІЗО та відсторонили не тільки від обов’язків сільського голови, але й зняли з посади настоятеля Свято-Михайлівського храму УПЦ КП, що в селі Старожуків. А потім почались чудеса. Спочатку «заможний родич» вніс за Олійника 580 тисяч гривень застави, що дозволило йому вийти на волю. Ще через чотири роки Олійник зумів поновитися на посаді сільського голови Зорі, а потім вдруге виграв місцеві вибори, очоливши Зорянську ОТГ, якою керує й досі. Розгляд справи відбувався за звичним сценарієм. Прокуратура просила у суду для Михайла Олійника до 10 років ув’язнення. Однак під час судових дебатів адвокат зумів довести, що докази проти його підзахисного були зібрані незаконно. Як результат, підозрюваного в корупції голову громади повністю виправдали.
Оксана Жужельська, речниця прокуратури Рівненщини:
— Наразі нам невідома аргументація суду. Прокурор буде чекати повного тексту рішення суду. Тоді й буде ухвалюватися рішення про можливе подання апеляції.
Володимир Цуняк, адвокат:
— У період воєнного стану закон дозволяє оголосити вступну та регулятивну частину вироку, чим і скористався суд. Однак нам важливо отримати повний текст вироку. Тобто нам відомо, що Михайло Олійник був визнаний невинуватим та був виправданим у залі суду, проте мотиви й обґрунтування такого рішення суду нам поки невідомі. Зараз усі очікують повний текст вироку. Адже справа дуже велика. Негласні слідчо-розшукові дії тривали рік. Таке у нас буває нечасто. Матеріалів так багато, що дев’ять років довелося слухати цю справу. Якщо прокуратура подасть апеляцію або касацію, то буде ще довше.
Від себе додам, що слідство просто похоронило усі докази в цій справі щодо першого епізоду. Адже Михайлу Олійнику висували два епізоди. Перший стосується того, що заявник передав йому 20 тисяч гривень. Їх чомусь назвали авансом. Є об’єктивні факти, що ці гроші були передані як допомога для релігійної громади. У нас навіть є свідок, який може це підтвердити. Йдеться про гроші для відновлення собору. Михайло Олійник отримав та передав цю допомогу для храму. Гроші були передані у касу, на що у нас є офіційні виписки з собору, що гроші були дійсно отримані. Треба розуміти, що хабар — це коли кошти отримуються особою з метою збагачення. Благодійний внесок не є збагаченням. Більше того, слідство порушило обов’язкову процедуру. Адже не була відкрита й розсекречена постанова прокурора про контроль за скоєнням злочину у формі імітування обстановки. Можна сказати, що усі докази пішли коту під хвіст.
Другий епізод стосується 500 тисяч гривень. Цей заявник рік провокував Михайла Олійника. Йшлося про те, що буде створений благодійний рахунок, з якого буде профінансовано виготовлення документації на землю. Коли благодійний рахунок був відкритий, то заявник відмовився вносити на нього кошти. Наполягав, що передасть їх голові, бо, мовляв, нічого не розуміє у таких справах. Тоді й була всунута та коробка, під час чого трапилося затримання. Однак знову відбулося чимало порушень. По-перше, заявник, який провокував на хабар, самостійно записував розмови на диктофон, що заборонено. Такий доказ є неприпустимим, відповідно до рішення Конституційного суду України. Це можуть робити лише відповідні органи. По-третє, цю справу, відповідно до підслідності, мала розслідувати міліція, яка згодом перетворилася у поліцію. Однак справу чомусь розслідувала Служба безпеки України, яка не мала на це права. Не мав повноважень розслідувати справу й слідчий. Очевидно, що захист зіграв на усіх цих порушення. Недарма у Конституції записано, що весь процес ґрунтується на засадах змагальності.
Записав Богдан СЛОНЕЦЬ.
