Той, хто творив журналістику Рівненщини
Лише, коли хтось іде, ми усвідомлюємо втрату. Тоді, хай не на довго, але доволі гостро і чітко ми згадуємо про людину – головне.
Андрій Ситай був людина – непересічна, у всіх відношеннях – висока і справжня. Надзвичайно талановита.
І безперечно – красива.
Ситай Андрій Григорович – народився 1948 року в селі Велике Вербче Сарненського району на Рівненщині.
Після здобуття фаху журналіста у Львівському Університеті ім. Івана Франка працював в Рівненській державній телерадіокомпанії на посаді директора телерадіокомпанії. Заслужений журналіст України.
Ліворуч — перше приміщення обласного Радіо, звідки велося мовлення аж до 1983 р.
Він починав ще в першому приміщенні Обласного Радіо на 16 липня і, фактично, керував переходом у нові пенати Рівненської обласної телерадіокомпанії, яке довгі роки була мовником №1 й гуртувала довкола себе – кращі творчі сили Рівного та Рівненщини.
Андрій Григорович Ситай – з його високим даром слова, з його глибокою порядністю та людяністю справжнього Майстра очолював тоді цю команду надзвичайно талановитих, відданих справі та професійних людей.
Про смерть батька його син, Святослав Ситай, повідомив учора:
Приїхав сьогодні надвечір до батьків незаплановано, у справах робочих, бачу Григорович виходить з хати. Легко спокійно.
– Привіт, Та, .- як завжди вітаюсь.
– Привіт, Славику. – та й пішов собі десь по господарству.
За хвилину його не сталоЯ безмежно вдячний Тобі за все. Цього «всього» настільки багато , що виокреслити головне навіть не маю такого масштабу думки.
Ти – назавжди успішний, з прекрасною інтуїцією, абсолютно на своєму місці в будь який період свого життя, як кажуть «прушний», удачливий, талановитий, такий, що багато досяг, зміг і… і я б не сказав, що все це через якусь силу, якісь надзусилля.
Просто Тобі все, що робив, – подобалось і тому вдавалось.
Ця світлина , напевно, найкраще передає Тебе для спомину. Ти завжди в роботі.
Дякую, Батьку!Спочивай з миром.
Попрощатись з померлим – у неділю, від 9-і ранку в селі Вересневе, що в районі аеропорту, вулиця Вереснева 22.
Під дописом Святослава понад 100 коментарів. От лише деякі:
Світлана Сабанюк
Щирі співчуття! Важко повірити.. Спочивайте в царстві небеснім, Андрію Григоровичу… Вічна пам’ять…
В’юн Євген
Не можу повірити в те, що сталося . Несподівано, шокуюче, боляче. У Андрія Григорович було так багато планів…
Мої щирі співчуття родині і світла пам‘ять колезі, другові, сусіду
Ілліна Валентина ·
Не вірю… тільки вчора бадьорий , сповнений енергії писав, у нього було стільки ідей, креативу, зауважень…
Щиро співчуваю з приводу такої тяжкої втрати. Хай Господь прийме душу новопреставленного Андрія у Своїх небесних обійстях .. Вічна памʼять …
Alexandr Safronov
Будемо завжди пам’ятати чудову талановиту людину: Андрія Григоровича Ситая. Він вплинув на мій світогляд та творчість. Відкрив шлях до найулюбленішої професії. Вічна пам’ять. Буде дуже не вистачати…
Інна Білецька ·
Співчуваю. Читала днями, милувалася течією думки
Анатолій Гуменюк
Не хочеться вірити… Ще вчора дискутував з Григоровичем на його сторінці у фб на політичні теми…Болюча втрата для ветеранської журналістської спільноти, і не тільки для неї.
Вічна пам’ять талановитому колезі-журналісту, медіаменеджеру і цікавому письменнику-новелісту!
Людмила Терещенко
Таких не забувають!!!
Спочивай з миром, Андрій Ситай !!!
Як же ж сумно!!!
Руслана Радзіховська
Як же ж так…. ніби не так давно з ним спілкувалась…,
Андрій Григорович ,людина, яка виокреслила моє професійне життя.
Сумно, печально… не те слово…
Світла памʼять
