Понад тисячу років тому тут було укріплене поселення, яке відігравало важливу оборонну роль
Біля села Білів, неподалік Пересопниці на Рівненщині, збереглися земляні вали та рови давньої фортеці. Сьогодні цю місцевість знають як «Рівненську Ісландію» через незвичні пагорби й мальовничі краєвиди.
Але понад тисячу років тому тут було укріплене поселення, яке відігравало важливу оборонну роль.
Білівське городище — пам’ятка археології національного значення, історія якої сягає кінця X століття.
Де розташоване Білівське городище
Городище розташоване біля села Білів Рівненського району, приблизно за два кілометри від Пересопниці. Давню фортецю облаштували на високому березі річки Стубли, використавши природні схили для захисту.
З одного боку укріплення прикривала річкова заплава, з іншого — глибокий яр. Доступніші для нападу ділянки захищали рів і земляний вал. Завдяки такому розташуванню фортецю було складно штурмувати.
Як виглядала давня фортеця
Білівське городище виникло наприкінці X століття, а найбільше його використовували в XI столітті. Укріплена частина займала близько 0,35 гектара.
Оборонні споруди були масштабними. Городище височіло приблизно на 25 метрів над річковою заплавою. З боку, де до нього було найлегше дістатися, викопали рів завширшки до 25 метрів і завглибшки до семи метрів. Поруч насипали земляний вал, частина якого збереглася донині.
Поряд із фортецею існувало поселення. Городище було частиною більшого комплексу, де жили люди та розвивалися ремесла.
Що знайшли археологи
Місцевість досліджують ще з кінця XIX століття. Серед археологів, які вивчали городище та його околиці, — Клавдія Мельник, Павло Раппопорт і Володимир Ауліх.
У навколишніх курганах знайшли керамічний посуд, прикраси, зброю, знаряддя праці та інші речі давніх мешканців.
Особливу увагу привертають предмети з поховання ювеліра. Серед них — молоточки, невелике ковадло, бронзові шаблони для виготовлення прикрас і ваги. Ці знахідки свідчать, що в регіоні працювали майстри, які виготовляли ювелірні вироби. Частина предметів зберігається в Національному музеї історії України в Києві.
Важливо, що ці речі виявили в курганних похованнях поблизу городища, а не безпосередньо на території фортеці.
Чому городище занепало
На межі XI–XII століть Білівське городище почало втрачати своє значення. Точна причина занепаду невідома, однак подальшу роль важливого адміністративного осередку в цій місцевості відіграла сусідня Пересопниця.
Сьогодні вона відома передусім завдяки Пересопницькому Євангелію — пам’ятці української книжної культури XVI століття, на якій президенти України складають присягу.
Який замок збудували тут у XVI столітті
Історія цієї місцевості не обмежується давньоруською добою. За історико-краєзнавчими матеріалами, у 1528 році князь Федір Чорторийський звів тут замок. Його будівництво спричинило суперечку за землю з Богушем Боговитиновим, яку зрештою вирішили на користь Чорторийського.
Згодом поруч існувало містечко, відоме як Білгород, і село Білів. Так це місце отримало нову сторінку історії — вже після занепаду давньоруського укріплення.
Чому Білівські пагорби називають «Рівненською Ісландією»
Нині Білівські пагорби приваблюють туристів незвичним рельєфом, відкритими схилами та краєвидами на долину Стубли. Через зовнішню схожість із пейзажами північних країн місцевість отримала неофіційну назву «Рівненська Ісландія».
Це не офіційна географічна назва, а популярне туристичне порівняння. Водночас місце цікаве не лише краєвидами: земляні вали й рови досі нагадують про фортецю, яка існувала тут понад тисячу років тому.
Білівське городище — приклад того, як історія зберігається в самому ландшафті. Тут можна побачити сліди давніх укріплень і водночас помилуватися краєвидами, які зробили цю місцевість відомою далеко за межами навколишніх сіл.
Джерело: Конкурент
